«Поетизація простору» – так коротко можна описати стиль, у якому працює дизайнерка
Текст: Крістіна ТульчинськаФото: Віталій Мельников, Андрій Авдєєнко
У своїй професії наша героїня любить момент перетворення середовища, коли практично з нічого можна створити щось цілісне й корисне, коли можна змінити реальність, перетворивши бетонне середовище на зовсім інший простір, що дарує нові відчуття. Чистота ліній, стислість дизайнерського висловлювання, символізм, чесність матеріалів і природність — ось ключові вектори в роботі Олени Юдіної.
Де проходить межа між дизайном і мистецтвом?
Вона починається тоді, коли перед суспільством більше не стоїть питання виживання і настає час достатку. Що далі дизайн від першочергових потреб людини, то ближче він до мистецтва. Іншими словами, коли дизайнер перестає створювати справді життєво необхідні предмети, тоді він стає художником, і мистецтво приходить до нас у дім через столи, стільці, крісла, вази, каструлі.
Хто ж тоді ваш улюблений дизайнер?
Це цілий список імен, назву лише частину. Мені подобаються перевтілення ідей у предметах Джаспера Моррісона і «звучання» Наото Фукасави. Люблю консерватизм і стриманість у предметах найкращого данського дизайнера Борге Могенсена, обожнюю ексклюзивний характер меблів Тома Діксона. Великий фахівець із неординарних рішень — голландець Юрген Бей: він одухотворить і підніме на вершину моди буквально все — від колоди до карети. Вважаю художником у дизайні Рона Арада — він ніколи не повторює сам себе і вкрай рідко створює життєво необхідні речі. Його роботи зберігають найкращі музеї світу: Центр Помпіду в Парижі, MoMA в Нью-Йорку, Музей Вікторії та Альберта в Лондоні. Саме так майстри стільців наступають на п’яти художникам. На межі арту й дизайну творить Інго Маурер, який не любить обмежень серійного виробництва і мислить вільно. Його повна протилежність — конструктор Арік Леві, чиї предмети визначають конкретні обставини й завдання, технології та матеріали, можливості, люди та їхні бажання.
Що важливіше — відстояти своє дизайнерське бачення чи повністю догодити замовникові?
Моя професія — праця, яка виконується на замовлення. Ця єдність індивідуальностей дизайнера й замовника ніколи не викликала в мене заперечень.
Саме завдяки їй проєкт стає по-справжньому особливим і потрібним. Як сказав про себе й діяльність своєї студії японець Окі Сато: «Ми — глина, гнучка й пластична із замовником, здатна набувати будь-якої форми, але почуваємося вільно». Тому його студія так і називається — Nendo, японською це означає «глина». Дуже хороша, до речі, студія, відома в усьому світі. Важливо бути впевненим у красі, бути чуйним і сприйнятливим до клієнта, але нікого ні до чого не примушувати. Важливо мати свій почерк і застосовувати його там, де є будь-яка ваша участь як дизайнера. Тоді про ваше інтер’єрне творіння замовник скаже: «Це місце просто як із моїх снів, і навіть краще».
Що, на вашу думку, затишок?
Це дуже комфортне середовище, яке не хочеться залишати.
З якими брендами вам подобається працювати?
Люблю Fredericia, Tacchini, Flos, Inno, Zanotta, Moroso, Moooi, Vitra, Knoll, Cassina, Magis — і це лише частина. Предмети цих фабрик ніколи не втрачають функції та якості, виглядають ефектно й вписуються в будь-який інтер’єр, хоч і можуть мати яскраву естетику. Їх, звісно ж, проєктували найкращі світові архітектори.
Такі меблі не кричать: «Подивіться на мене, я — скульптура, я — мистецтво!», вони залишаються зручними, якими й мають бути. Створювати інтер’єри з такими меблями — щастя, а жити в них — суцільне задоволення.
Наскільки складно донести клієнтові доцільність купівлі легендарних предметів дизайну?
Мені здається, це не стільки завдання дизайнера, скільки шоуруму чи салону, у яких продають дизайнерські об’єкти і де формується їхня остаточна ціна.
А з українськими виробниками ви співпрацюєте?
Так. Мої інтер’єри на 30 – 40% наповнені виробами, створеними в Україні. Я звертаюся і до ремісників, і до предметних дизайнерів.
Що зараз модно?
Я не вірю в IT-речі. Наповнити предмет легендою і певними властивостями може лише та людина, яка його використовує або створює. Адже найпрекрасніше, що є в нашому розпорядженні, — це власна уява. Людина з хорошим смаком і особливою чутливістю до навколишнього світу здатна побачити красу у звичайних речах, а потенційно некрасивий задум наповнити іншою ідеєю, перетворивши його настільки, що очам не повіриш. Аби вистачило фантазії.
Що вас надихає?
Постійно надихають нові люди, враження, країни та епохи. Зараз це, наприклад, 70-ті й 40-ві. А ще — епоха ар-нуво, легендарна Ейлін Грей, художник Поль Ірібе. Моя головна свобода — у можливості надихатися й надихати. #DPG
www.alenayudina.com
Питання про головне:
1. Чому ви захотіли стати архітекторкою?
Через поєднання мого сприйняття світу і того, що особисто я хотіла створювати. І, звісно, не може не тішити, що моя робота стала потрібною іншим людям.
2. Що ще в житті хотіли б спробувати?
Плівкову фотографію. Мені цікава композиція, люблю помічати особливості передачі кольору, поєднання якихось деталей чи те, як на предмет падає світло. Я б фотографувала різні ситуації, людей, міста. І я дуже зачарована тим, як талановито це вміють робити інші.
3. Яким має бути архітектор?
Це мікс якостей — відчуття смаку, щоб не скотитися в банальність; власний почерк, щоб не бути посередністю; відчуття об’єму й простору. А ще — терпіння і наполегливість у досягненні результату. Я завжди намагалася дійти до суті професії власним шляхом.
4. Яка ваша найсміливіша мрія?
Не можу говорити про це вголос — поки що вона залишається всередині мене. Треба наважитися й почати робити, але я сподіваюся, що ще зможу здивувати саму себе.
5. Назвіть три речі, які вас тішать.
Усвідомлення власного шляху й можливості будь-якої миті звернути; здатність відчувати, вигадувати й утілювати, дивувати й дивуватися; наявність простих, але важливих речей, про які я можу говорити годинами й годинами про це слухати: думки, переживання, ідеї.
А ще — кіно, книжки, подорожі, спорт.
